Катехизм показує, як пророки Старого Завіту скаржилися Богові, але робили це в дусі молитви.
Ми не часто думаємо про те, щоб скаржитися Богові, як про молитву, але Катехизм Католицької Церкви підкреслює унікальне молитовне життя пророків.
У Старому Завіті Бог надихнув кількох пророків наставляти ізраїльський народ і повертати його до Господа. Це не завжди була легка місія, і деякі пророки навіть втікали від Бога.
Проте пророки мали серця, відкриті до волі Бога, і їх зміцнювали зустрічі з Ним.
Із зустрічей «наодинці з Богом» пророки черпають світло і силу для свого посланництва.
ККЦ 2584
Часто цих пророків було покликано йти в пустелю, як пророка Іллю, але «їхня молитва – не втеча від невірного світу, а слухання Слова Божого» (ККЦ 2584).
Часто, коли пророки були послані до народу Ізраїлю, вони здіймали руки та скаржилися Богові, розчаровані цим досвідом. Потім ці скарги перетворювалися на молитви.
Іноді суперечка або скарга, завжди заступництво, яке очікує й готує втручання Бога-Спасителя, Господа історії.
ККЦ 2584
За їхніми скаргами стояла глибока довіра до Бога та Його божественного плану.
Це центральний ключ до розпізнавання наших власних скарг до Бога. Коли ми сердимося на Бога, чи все ще довіряємо Йому?
Бог хоче почути наші скарги і є найкращим слухачем. Нам потрібно пам’ятати про Божу доброту, вірити, що в усіх випробуваннях, які ми можемо мати, Він все ще любить нас.
Автор: Philip Kosloski
Джерело: aleteia.org
Переклад з англійської та адаптація: Максим Гонтар
Ілюстрація: Плач Єремії, Юліус фон Каролсфельд
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
